Дорогие друзья и подписчики! Сегодня я решил с вами поделиться одной совершенно классной историей, которая случилась со мной недавно.
Так вот, расскажу, как я купил шишки марихуаны и решил стать мамкиным хакером! Это будет настоящий фан, поверьте мне на слово.
Заметив, что наш город начал завалом быть спрятанных закладок, я подумал, что это идеальный шанс попробовать что-то новенькое. В конце концов, я всегда был любознательным и не боялся экспериментировать. Взял свои последние деньги и решил отправиться на поиски той самой дудки.
Не теряя времени, я решил спросить знакомых, где можно купить дудку хорошего качества. Вскоре один из моих друзей, который является большим ценителем зеленого добра, сообщил мне о месте, где я могу приобрести это чудо наркотической индустрии. Я был полон энтузиазма и готовности вжариться на всю катушку!
Как только получил адрес, я сразу же спустился в подвал и подобрался к двери.
Подумав пару секунд, я решился и позвонил в дверной звонок. Пожалуй, я немного волновался, ведь это была моя первая "покупка". Дверь открыл какой-то незнакомый тип, аккуратно протягивая мне большой коричневый пакет с надписью "Счастье в каждой шишке". Я был на вершине счастья! Моя первая дудка была в руках!
Было время оттянуться, наслаждаясь веселым дымком и рассматривая свежеиспеченные колеса, которые я также приобрел. Я был на пике своей независимости, и ничто не могло остановить меня. Теперь я был не просто наркоманом-юмористом, я стал мамкиным хакером!
Запасы закончились, но это не было проблемой для меня. Я смог найти новый источник и снова ощутить вкус наркотического блаженства. Мои друзья уже залипли оттуда как скалы, и я решил присоединиться к ним.
Это было настоящее путешествие в мир наркотиков и смеха. Мы проводили дни и ночи, вжариваясь и шутя, словно ничего другого на свете не существовало. Шишки марихуаны стали нашим спутником, а юмор – оружием.
Мы собрались вместе, чтобы создать самую мощную команду мамкиных хакеров, и ничто не могло стоять у нас на пути. Мы были готовы взломать все, что только можно, с помощью нашего непревзойденного чувства юмора.
Однажды мы решили организовать вечеринку своей мечты. Мы соорудили настоящую наркопати с безумным количеством закладок и шишек марихуаны. Вся комната забита наркотическими радостями, и мы собрали всех наших друзей. У нас было все: дудки, большие колеса, закладки – атрибуты истинных наркоманов-юмористов.
Вечеринка была незабываемой. Мы весело провели время, угарали, шутили и вжаривались до утра. Я понял, что это то, что мне по настоящему зашло. Я удалось стать настоящим мамкиным хакером и оттянуться, как никогда раньше.
Итак, друзья, я решил поделиться этой историей с вами, чтобы показать, что даже из наркомана можно выйти победителем. Все, что нужно, это верить в свои силы и идти к своей цели. Будьте смелыми, экспериментируйте и не бойтесь оставаться собой. И помните, что юмор может стать лучшим оружием в любой ситуации.
Так что, ребята, вжарьтесь, колеса с нашей истории!
С уважением, ваш наркоман-комик.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...